Панорама

ПРОТЯГОМ 2–16 ВЕРЕСНЯ 1996 РОКУ В УКРАЇНІ ВІДБУЛАСЯ ГРОШОВА РЕФОРМА. В ОБІГ ВВЕДЕНО НАЦІОНАЛЬНУ ВАЛЮТУ – ГРИВНЮ І ЇЇ СОТУ ЧАСТКУ – КОПІЙКУ. ХУДОЖНИК, ЯКИЙ СТВОРИВ ОБРАЗ ГРИВНІ, НАРОДИВСЯ 1941 РОКУ В С. НОВА БАСАНЬ БОБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ. ЗВАТИ ЙОГО ВАСИЛЬ ЛОПАТА.

САМЕ ВІН ВИКОНАВ ОФОРМЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ГРОШЕЙ: ПОРТРЕТИ, ПЕЙЗАЖІ, ОРНАМЕНТИ. КРІМ ЦЬОГО, ЗРОБИВ ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМАТИЧНОГО ПАСПОРТА ТА УКРАЇНСЬКОГО ПАСПОРТА.

Батько Іван Миколайович Лопата був директором будинку культури. Талановитий самородок не мав спеціальної освіти, але він ставив спектаклі, грав головні ролі, співав, писав декорації. Він загинув у віці 33 років у Сталінграді 1942-го.

Пізніше Василь писав: «Батько… Його відсутність вплинула на формування мого характеру, особистості чи не більше, ніж реальні обставини. Тато… Я ні до кого в своєму житті не звертався з цим простим і таким необхідним словом. А мені так хотілося, так цього бракувало!.. Звідти, з мого пораненого дитинства, пішла тріщина через усе моє життя».

Мати, Ганна Антонівна Лопата (Кучерина), рабиня колгоспу – лишилася зі свекрухою і синами: шестирічним Андрійком і немовлям Василем. Вдівство, виснажлива робота зробили її суворою, неговіркою.

«Мамо, мамо! Я нічим не віддячив Вам за Ваш подвиг жити… Ваша покалічена доля мучить мене як докір за всі радощі, що дісталися мені…»

Добра бабуся, батькова мати, Наталя Остапівна Лопата навчала онуків. У книжці «Десь на дні мого серця» В.І. Лопата пише: «Я вийшов із дитинства. І як художник лишився дитиною, бо в цьому головна умова і запорука творчості. Як дитя, треба бути відкритим до всього нового, зберегти інтерес і цікавість до світу, безпосередність і свіжість почуттів, чистоту і неупередженість сприймання».

Які там олівці чи фарби? Малював на піску паличкою чи на стіні вуглиною…

«Уперше, пригадується мені, я відчув себе «художником» десь п’яти-семи років. Удома нікого. Я сам. Мама напередодні Великодня побілила хату: комин – наче ватман. Я знайшов вуглину на припічку й давай відтворювати найулюбленіші образи – коней. Доки бабуся, мама і старший брат повернулися з церкви, я закінчив свою «картину» й похвалився їм».

Мати чомусь не зрозуміла самодіяльності малого, покарала.

ЗАМІСТЬ ХУДОЖНЬОЇ ШКОЛИ – ЗООТЕХНІКУМ

У школі Василько – відмінник, удома – помічник. Після семирічки за волею рідного дядька вступив до Майнівського зоотехнічного технікуму неподалік дому. Чотири роки було вбито на отримання «червоного диплому» та спеціальності молодшого зоотехніка. Утім хлопець не гаяв часу – готувався до іспитів у Київське училище декоративного й ужиткового мистецтва. Вступив, але ненадовго: у 1961 р. Василя призвали в армію. Товариші охоче позували йому, і Лопата наважився вступати одразу до Київського державного художнього інституту, куди й був зарахований у 1964 році. Навчання давалося важко, адже, на відміну від своїх однокурсників, Василь Лопата не мав системної попередньої освіти. Але фанатична працездатність і майже релігійна відданість мистецтву допомагали долати труднощі. Дитяча мрія почала наближатися, коли студента Лопату було прийнято в книжкову майстерню професора В.І. Касіяна. Шість років занять завершилися високо оціненою дипломною роботою – блискучим циклом із десяти дереворитів (ксилографій) на тему українських народних дум, зарахуванням до творчих майстерень Академії художеств СРСР і першою груповою виставкою в Товаристві дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами (1970 р.). Два роки працював у творчій майстерні, ілюстрував книгу брата Андрія «Кара Перуна».

ТАЛАНОВИТА ТВОРЧА РОДИНА

Одружився Василь із Регіною, викладачем фортепіано. У них народилася донька Олечка, яка з чотирьох років відвідувала мистецькі школи, у п’ятирічному віці перемогла в художньому конкурсі в Празі. Від 11 до 18 років вона відвідувала Республіканську художню школу в Києві. Навчалася в Київській академії мистецтв за фахом «Ілюстратор книжок», продовжила навчання в США, в Academy of Art College і Platt College у Сан-Франциско.

Із 1994-го живе і працює в Каліфорнії (США), там вийшла заміж, народила сина. Василь Лопата з дружиною багато подорожували: Польща, Югославія, Індія, Італія, Франція, Канада, США, Іспанія. Кілька разів були в Італії, там 47-річна Регіна прийняла хрещення, і подружжя після 25 років шлюбу вінчалося. Мав художник три зустрічі з Папою Іоанном Павлом ІІ, чий портрет В. Лопата виконав і особисто вручив святійшому отцю. Серед головних робіт Василя Лопати: «Українські народні казки» (1982 р.), «Слово о полку Ігоревім» (1986 р.), «Про славне військо запорізьке низове» А. Кащенка (1989 р.), «Кобзар» Т. Шевченка (1992 р.), «Страшна помста» М. Гоголя (1994 р.), «Тарас Бульба» М. Гоголя (1999 р.), «Маруся Чурай» Ліни Костенко (2000 р.).

Василь Лопата – лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка (1993 р.).

А ВОЛОДИМИР БУВ БЕЗ БОРОДИ…

Пам’ятаєте, із 1990 року на території УРСР одночасно з рублями користувалися відрізними купонами, згодом новими купонами… Указом Президента України Л. Кучми від 25 серпня 1996 року була запроваджена гривня. Указ мав назву «Про грошову реформу в Україні». А перша партія грошових купюр була надрукована в Канаді. Загальну концепцію банкноти, гамму й образ розробив Борис Максимов. Василь Лопата був співавтором ескізів гривні і з фотографій історичних людей виконав портрети, які потім були використані на купюрах першого зразка.

Також художник Василь Лопата готував пейзажі, орнаменти, які можна побачити на реверсі банкноти. Гроші – це символ держави, тому аверс і реверс банкноти мають бути співзвучні історично, нести певне політичне навантаження.

Наприклад, 1 гривня: молодий, сильний князь-державник на аверсі. Севастополь, у якому Володимир хрестився і вінчався із сестрою візантійських імператорів, – на реверсі. Усе це було тоді, коли слова «Москва» не існувало, але українська влада 90-х років «прогнулася» перед сусідом і замінила купюру. На аверсі поселився бородатий дядько, хоча Михайло Брайчевський вказував, що в Римі, у храмі святого Петра, рівноапостольний князь Володимир Великий зображений без бороди, із характерними українськими вусами. Василь Лопата, художник-патріот, був дуже ображений, що 2004 р. написані портрети князів змінили. Нові портрети він називав «опричниками московського царя». А на реверсі замість змістовного ємкого зображення Херсонесу поселилася композиція із сірників, яку любителі спиртного називають «дрова».

200 гривень. Аристократка, дочка генерала, правнука герцога, яка мала 14 робочих мов, Леся Українка. На реверсі – головна брама Луцької вежі, де відбувся І з’їзд монархів Європи у ХІV ст., на якому був володар Герцеговини – Стефан Косач, Лесин прапрадід.

В. Лопата оформив український і дипломатичний паспорти в 1991–1993 рр.

Із 1994 року громадянин України живе в США, творить, бореться з астмою, виховує онука. Твори В. Лопати зберігаються в Національному Художньому музеї в Києві, художніх музеях Чернігова, Полтави, Дніпропетровська, Сум, а також у бібліотеці Конгресу США у Вашингтоні, в Українському музеї в Нью-Йорку, в Музеї Стенфордської єпархії УГКЦ у США, Музеї при Українському католицькому університеті в Римі. Василь Лопата – почесний громадянин канадських міст Вінніпега і Брандона

Top