Панорама

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЮ З АНАЛОГІЧНОЮ НАЗВОЮ НЕЩОДАВНО ПРОВЕЛИ В ЧЕРНІГОВІ ПРЕДСТАВНИКИ КИЇВСЬКОГО ЕКОЛОГО-КУЛЬТУРНОГО ЦЕНТРУ ТА ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «СУСПІЛЬНИЙ ЗАХИСТ ГРОМАДЯН». ВОНИ ПОКАЗАЛИ МАТЕРІАЛИ, ЩО СВІДЧАТЬ ПРО НЕЗАКОННЕ ПОЛЮВАННЯ І ЗНИЩЕННЯ ЗАПОВІДНОЇ ЗОНИ ПРИВАТНИМИ МИСЛИВСЬКИМИ ГОСПОДАРСТВАМИ ПРОТЯГОМ 9 РОКІВ НА ТЕРИТОРІЇ ПРИРОДНОЇ ПЕРЛИНИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗНАЧЕННЯ – РЕГІОНАЛЬНОГО ЛАНДШАФТНОГО ПАРКУ «МІЖРІЧИНСЬКИЙ» (НА ТЕРИТОРІЇ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ТА КОЗЕЛЕЦЬКОГО РАЙОНІВ). ПРИРОДОЗАХИСНИКАМИ З ЦЬОГО ПРИВОДУ ІНІЦІЙОВАНО ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО БЮРО ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ. ВОНИ ДОПОМАГАТИМУТЬ ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ЕКОЛОГІЧНІЙ ІНСПЕКЦІЇ В КИЇВСЬКОМУ АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ, БО ЧЕРНІГІВСЬКИЙ СУД НЕ БАЧИТЬ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНУ.

Розпочав захід директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. Він повідав наступне:

«Ми проводимо прес-конференцію на захист Чернігівської обласної екологічної інспекції, яка нині знаходиться у важкому стані, адже вже 9 місяців працюємо на Чернігівщині, де знайшли не звичайні окремі браконьєрські випадки, а системні порушення природоохоронного законодавства з боку приватних мисливських господарств. Тому попереду ще буде серія прес-конференцій (та різних пікетів), а на цій поговоримо про Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, який, як ми побачили, має не лише загальнодержавне значення, а й загальноєвропейське. Але при цьому, на жаль, про цей парк розповсюджено дуже мало інформації, і він потерпає від системного браконьєрства.

Дев’ять років тому закон заборонив полювання в заповідниках, національних і регіональних ландшафтних парках, але в Міжрічинському регіональному ландшафтному парку 8 приватних мисливських господарств проводять незаконне полювання, не зняли мисливські вежі (яких близько 40), мають величезні мисливські загони – вольєри (біля сіл Отрохи, Соколівка та інших), спостерігається поступова «окупація» заповідних територій (їздить транспорт, що заборонено).

Минулого року по країні було демонтовано 350 мисливських веж у різних природних заповідниках, при цьому ніде не спостерігалося опору, подібного до того, що є на Чернігівщині, але навпаки – відбувається взаємодія. Якщо подібне було б у Європі, то там би просто виставили рахунок заподіяних збитків на велику суму.

Кожного року Мінагрополітики затверджує ліміти тварин для полювання, згідно з якими згадані мисливські господарства могли законно вбити 90 лосів, 120 косуль, близько 600 кабанів, але з досвіду інспекційної роботи можна стверджувати, що реально на одну ліцензію вбивають 2-4 тварин, саме тому й було занесено до «Червоної книги» лося, для якого Міжрічинський парк є своєрідним «пологовим будинком».

Але як можна охороняти лося, якщо в ландшафтному парку стоять мисливські вежі, із яких ведеться неконтрольоване полювання? Пустими балачками є мисливський контроль із боку єгерів, бо вони не всіх пускають полювати (для «своїх» мисливців і відомих осіб чи депутатів заборони немає). І коли такі мисливські господарства заявляють, що вони розводять тварин, то для козуль і лосів це не правда. Можна ще казати про розведення кабанів і оленів, але при цьому за рахунок установлення годівниць до них приходять звірі навіть із сусідніх територій.

Чернігівська обласна екологічна інспекція проводила перевірки, знайшла порушення (мисливські вежі) і створила приписи на згадані приватні мисливські господарства, деякі з них погодилися перенести чи зняти мисливські вежі, але інші вирішили судитися.

При цьому дуже цікава позиція Чернігівського обласного управління лісового господарства, бо, згідно з Лісовим кодексом і законом «Про мисливське полювання» (ст. 6), саме лісова галузь має контролювати як ліси, так і мисливство. На цій території діють чотири лісгоспи, які мали б посприяти прибиранню мисливських веж, але начальник Управління лісового господарства Олександр Демченко відповів, що це не в межах його компетенції. Хоча лісгоспи позитивно відреагували на зауваження про незаконне розташування мисливських веж і відізвали на них свої відповідні погодження. Тому нами було ініційовано звернення до Національного антикорупційного бюро України та Національної поліції, а також буде надаватися допомога Чернігівській обласній екологічній інспекції в Київському апеляційному суді, бо Чернігівський суд не побачив порушень закону.

Варто додати, що зараз на нарадах у Чернігівській облраді й ОДА представники мисливських господарств перекручують факти і заявляють, що ті вежі є не мисливськими, а оглядовими (незважаючи на звукоізоляцію та євроремонт усередині для зручності мисливців). Але, згідно із законом, мисливські вежі можуть використовуватися як для огляду, так і для полювання, а полювання на території регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський» заборонене».

ДРУГИЙ ЗА РОЗМІРОМ У КРАЇНІ

Міжрічинський регіональний ландшафтний парк – це другий за розміром в Україні об’єкт природоохоронної діяльності (після парку «Подільські товтри» на Хмельниччині), адже має 100 тисяч гектарів заповідної природи (хоча й було вже вилучено 20 тисяч га).

Узагалі ж у парку живуть такі рідкісні тварини з «Червоної книги», як горностай, рись, тетерук, підорлик, орлан, лелека чорний, сич волохатий, найбільша на Лівобережжі відновлювальна популяція лося, є ведмеді, зубри, дикі коні та інші тварини й рослини, зауважив Олександр Яровий (Київський еколого-культурний центр).

Найважливіша ж цінність цього парку – водно-болотні угіддя (на ділянці від Остра до Смолина, які є найбільшими в Україні, навіть більші за Шацькі озера на Волині), які з 1977 року кожна країна світу зобов’язана захищати. Також сюди входить річка Десна, що має найбільший нерегульований стік і велику кількість рідкісних риб (стерлядь, ялець, голян, марена, минь).

ЗАПОВІДНИК – НЕ МІСЦЕ ДЛЯ СТРІЛЬБИ

Володимир Резниченко, представник громадської організації «Суспільний захист громадян», повідомив про реальних впливових власників (не лише з Києва, а й із Карпат) названих вище приватних мисливських угідь, із якими повільно йдуть перемовини про згадані порушення. Адже якщо мисливські вежі прибрати не так важко, то перенести огорожі загонів (вольєрів) складніше, хоча це й можна було зробити за 9 років дії закону.

Під час прес-конференції було поставлено кілька запитань доповідачам стосовно свідків і підтверджених фактів полювання на заповідній території, стосовно мисливських веж (розміщених на заповідній території, а на іншій території їх чомусь небагато) та можливих облав на браконьєрів із громадськістю, поліцією та журналістами. Після обговорення вказаних питань дійшли висновку, що раціональніше прибрати незаконні вежі й працювати в площині закону, ніж шукати факти незаконного полювання чи ловити окремих браконьєрів.

Організатори прес-конференції стверджують: нині з боку обласної влади й суду іде підтримка інтересів мисливців, а не інтересів громади та екологічної інспекції. Хоча тут криється велика загроза, адже на території ландшафтного парку, який призначений виключно для туристів і відпочивальників, люди не повинні під час екскурсії зіштовхуватися з парканами приватних вольєрів, і за жодних обставин у зоні відпочинку не можуть перебувати мисливці й не можуть свистіти кулі рушниць…

ДОВІДКА

Володимир Борейко – еколог, біолог, природозахисник, зоозахисник, письменник, редактор «Гуманітарного екологічного журналу». Він – автор понад десятка чинних природоохоронних законів України. Серед ініційованих ним природоохоронних акцій – перепис найстаріших дерев України, операція «Першоцвіт», кампанії проти капканів і дельфінаріїв, захист вовків. Він — ініціатор заборони в Україні весняного полювання, полювання в біосферних заповідниках і національних парках, комерційного полювання на зубрів, відлову дельфінів, використання капканів і фосфіду цинку, домігся відкриття в закладах вищої освіти нової дисципліни – «Екологічна етика». Під його керівництвом у 20 областях створено 361 об’єкт природно-заповідного фонду, проведено близько 60 природоохоронних семінарів і конференцій. Спільно з громадською організацією «Екоправо-Київ» виграв 37 судових справ природоохоронної спрямованості. Протягом своєї інспекторської діяльності затримав понад 2000 браконьєрів

Top