Панорама

Медик із Чернігівщини, Олег Калиняк знайшов в архівах своєї лікарні унікальні медичні журнали, які підтверджують, що в 1946-47-х роках в Україні був штучний голод.  Говорити про це на загал в радянському союзі було заборонено, тому медики вигадали спеціальний шифр, яким позначали пацієнтів, що потерпали від голоду. Згодом лікарі десятиліттями підпільно зберігали документи. Сьогодні ж їх передали Музею Голодомору у столиці, повідомляє громадське радіо. 

Невелика книга формату А4, із пожовклими від часу сторінками й обдертою палітуркою. А у ній — свідчення сотень смертей від голоду.

«Оскільки тоді навіть слово «голод» або «голодування» було заборонене для вжитку в медичних документах, то вони розробили свою систему знаків. Тобто Ф-1, Ф-2, Ф-3 — це класифікація різних хвороб, різних станів — психологічний, фізичний і так далі. А от Ф-11 — це можна сказати, що такий голодоморний винахід. Лікарі зробили такий комбінований код, щоб позначити суму хвороб, які були викликані примусовим глибоким голодуванням. Наприклад, дизентерія, заворот кишок, специфічні психологічні стани. Все це вони позначали Ф-11″, — говорить історик Ростислав Мартинюк. 

Позначали також перелами й травми через виснаження. 

«Були травми на фоні голоду. От у людини просто запаморочилась голова, вона впала і вдарилась головою. Від чого вона впала? Від того, що була, наприклад, п’яна чи від чого? Лікарі це все з’ясовували. І ці червоні підкреслення ставили тоді, коли ці травми виникали на фоні  голоду», — пояснює Мартинюк.

Зрозуміти, що це не просто відмітки, а фіксація радянського терору лікар із Рубанки зміг завдяки часовим збігом. Шифрування з’явилося в журналі саме тоді, коли в регіоні почався голод. 

«Найбільше приміток стало у березні, квітні 1947-го і так до серпня, включно. А починаючи з вересня вже трішки менше цих позначок. І так, загалом, 1002 людини надійшло у цей період. У половини причиною був голод», — говорить чоловік тримаючи в руках журнал.

Щоб підтвердити свої здогадки Олег почав розпитувати старожилів села й з’ясував, що позначки старанно робив місцевий фельдшер. Хоча за це чоловік міг потрапити до концентраційних таборів. Згодом, лікарі десятиліттями підпільно передавали журнал: розповідали своїм молодшим колегам, що в архіві є цінність, яку не можна знищувати. 

Штучний голод 1946-1947 років за підрахунками істориків забрав життя півтора мільйона жертв. За неофіційною інформацією – вдвічі більше. Чому про нього говорять не так часто, як про Голодомор 1932-33 років? Ростислав Мартинюк має декілька відповідей. Одна з них — те, що в післявоєнний період союзникам СРСР було не вигідно говорить, що переможець другої світової вдався до чергового терору голодом.

«Друга причина – післявоєнний голод підтверджує, що Україна була не лояльна до СРСР і це був спосіб ліквідувати загрозу партизанської, масової боротьби не тільки на теренах Західної України, а на всій території України. Україна була ворожою країною для СРСР. А так підкорювали саме ворожі країни.  Третя причина – це те, що ми пішли шляхом довести найжахливіший злочин – це Голодомор 1932-33 років. Дуже було дуже важко довести, але ми довели. Якщо ми почнемо говорити, що і голод 1921-23-х років і 1946-47-х років – це теж геноциди. То три геноциди. Це треба окремо доводити. І це підважує нашу позицію доводячи Голодомор 1932-33-х років. Тобто тут є багато таких тактичних і міжнародних, і фактологічних речей, які ускладнюють доведення», – говорить дослідник. Втім, додає, що робити це необхідно.

Щоб нагадувати про жахи післявоєнного голоду, віднайдені медичні книги будуть експонувати в Музеї Голодомору. Його керівництво закликає: якщо хтось має схожі знахідки, теж передавати їх музею, адже це може допомогти відновити історичну справедливість

Top