Панорама

ДО РЕАЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ МІФИ

Незнання часто породжує хибне уявлення про природу НАТО, створює міфи про цю організацію. Міфи можливо розвіяти, лише надавши суспільству об’єктивну інформацію про засади існування і функціонування Північноатлантичного альянсу, про його внесок у зміцнення безпеки на європейському континенті та в світі.

Результати соціологічних досліджень виявили такі характерні для України міфи про Північноатлантичний альянс: НАТО – агресивний імперіалістичний блок; НАТО може втягти Україну у військові дії; вступ до НАТО потребуватиме значних додаткових коштів тощо.

Частково це пов’язано з тим, повідомляє портал «Україна – НАТО», що протягом тривалого періоду під час протистояння країн соціалістичного табору країнам західної демократії радянська система приховувала правдиву інформацію про ідеологію блоку, а також нав’язувала думку про ворожість Північноатлантичного альянсу.

МІФ 1. НАТО – АГРЕСИВНИЙ БЛОК

Завданням НАТО є колективна безпека й оборона, а не напад чи агресія, про це записано в основоположному документі організації – Вашингтонському договорі 1949 року. НАТО в своїх принципах і діяльності дотримується норм ООН і діє за її мандатом. Ідея об’єднатися на постійній основі заради встановлення миру є логічним протиставленням викликам Другої світової війни та необхідності спільних дій союзників у боротьбі з фашизмом.

Вона була закладена Президентом США Франкліном Рузвельтом і Прем’єр-міністром Великої Британії Вінстоном Черчіллем у серпні 1941 року під час підписання «Атлантичної хартії» (документ, який установив засади створення НАТО, був покладений в основу декларації Об’єднаних націй 1942 року, а пізніше – ООН).

МІФ 2. НЕЙТРАЛІТЕТ – НАДІЙНА ГАРАНТІЯ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ

Світовий досвід показує, що нейтралітет сьогодні економічно, політично й безпеково невигідний. Нові непередбачувані загрози й виклики безпеці ставлять перед кожною цивілізованою країною проблему вибору: військовий нейтралітет чи участь у системі колективної безпеки. При цьому забезпечення нейтралітету вимагає залучення значних фінансових ресурсів. У нейтральних європейських країнах чимдалі чіткіше простежується тенденція до перегляду свого статусу, поширюється думка про відмову від нейтралітету.

Нейтральні Австрія, Швеція, Швейцарія і Фінляндія, не будучи членами альянсу, беруть активну участь, як і Україна, у програмі НАТО «Партнерство заради миру». Фінляндія розпочала підготовку до остаточного узгодження стандартів своїх збройних сил та інфраструктури зі стандартами НАТО, що фактично може означати початок процесу вступу. Швеція має свій військовий контингент у складі миротворчої операції НАТО з реконструкції Афганістану. Окрім того, усі ці країни, крім Швейцарії, є членами ЄС, який здійснює єдину зовнішню та безпекову політику, у межах якої планується створення Сил ЄС швидкого реагування.

МІФ 3. ЧЛЕНСТВО В НАТО ДОРОГО КОШТУЄ 

У НАТО існує рекомендація, що національні витрати на оборону країни-члена альянсу повинні складати близько 2% ВВП. Ще в 2000 році Верховна Рада України ухвалила рішення збільшити витрати на оборону до 3% ВВП, утім реальні видатки в 2005 році становили 1,452% ВВП.

Військовий компонент НАТО вимагає суттєвих капіталовкладень у межах національного бюджету. Однак основні гроші витрачаються не на нарощування кількості озброєнь, а на їх якісне поліпшення і створення нормальних умов служби та життя для військовослужбовців і їхніх сімей.

У європейських країнах військові витрачають гроші на товари з магазинів і на послуги сервісних фірм, сприяючи створенню нових робочих місць і поліпшенню соціально-економічного становища місцевих жителів.

МІФ 4. У СУЧАСНОМУ СВІТІ НЕМАЄ НЕОБХІДНОСТІ ІСНУВАННЯ НАТО

Спочатку НАТО створювалося для протистояння соціалістичній системі, а не загрозі, що несе міжнародний тероризм цивілізації, включаючи великі й маленькі країни. Тепер уже абсолютно ясно, що проти спільної загрози потрібні спільні дії.

Характер загрози змінився, необхідні для боротьби з нею засоби – теж, однак принцип залишився тим же – колективна оборона країн, об’єднаних спільними цінностями. Можна сказати, що змінилося сучасне розуміння безпеки. Разом із тим, необхідність забезпечувати її залишилася, навіть стала гострішою, ніж наприкінці 40-х років минулого століття. Північноатлантичний альянс упродовж свого існування виявляв здатність адаптуватися і гнучкість по відношенню до видозмін архітектури глобальної безпеки.

МІФ 5. ЧЛЕНСТВО В НАТО ПОГІРШУЄ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ

Відомо, що будь-який інвестор перед тим, як вкласти свої гроші в якусь країну, обов’язково перевірить стабільність її політичної та економічної систем. Оскільки ймовірність міждержавних війн у Європі майже дорівнює нулю, інвестор, скоріше за все, захоче знати, які є гарантії, що його компанію завтра не обкладуть величезними податками? Де впевненість, що її взагалі не націоналізують, не заборонять іноземні капіталовкладення і не змусять його закрити справу?

Членство в НАТО є найкращою відповіддю на ці запитання. Процедура вступу до альянсу – це всеохоплююча експертиза політичної та економічної систем країни. Якщо держава проходить її і стає членом НАТО, це означає, що вона є стабільним і передбачуваним політичним та економічним партнером.

Крім того, досвід останніх хвиль розширення альянсу, коли членства набули країни Центральної і Східної Європи, свідчить, що в період виконання цими державами національних програм із Плану дій щодо членства і проведення переговорів зі вступу обсяги прямих закордонних інвестицій, у першу чергу західних держав, збільшилися на мільярди доларів.

МІФ 6. ЗІ ВСТУПОМ ДО НАТО КРАЇНИ ВТРАЧАЮТЬ СУВЕРЕНІТЕТ

Такий сценарій неможливий і нелогічний для членів НАТО. Усі без винятку рішення з будь-якого питання, що стосується діяльності альянсу чи його членів у межах альянсу, вирішуються на основі консенсусу – тобто спільної згоди. Це означає, що за існування заперечень із боку хоча б однієї країни рішення не може бути ухвалене. За цим принципом працює Рада безпеки ООН, куди на постійній основі з правом вето входять не всі члени організації, а лише п’ять. У цьому сенсі НАТО є демократичнішою організацією.

МІФ 7. ЧЛЕНИ АЛЬЯНСУ ЗАГАЛОМ «ТАНЦЮЮТЬ ПІД АМЕРИКАНСЬКУ ДУДКУ»

США на сьогодні є однією з найсильніших у військовому й економічному сенсі країн світу. Саме на Сполучені Штати лягає найбільше навантаження військового та фінансового внеску до альянсу. Американська присутність у Європі завжди відігравала роль страхового полісу для країн континенту. Думка США не завжди збігається з точкою зору європейців, але й самі європейці далеко не завжди виступають із єдиною позицією.

Європейці стурбовані тим, що США рішучі у військовому протистоянні терористичним загрозам, що вони, виходячи з власних національних інтересів і доктрини поведінки, не збираються миритися з існуванням загроз і викликів для своєї держави та її громадян по всьому світу, а також витрачають замало коштів на підтримку й розвиток найбідніших країн світу.

Американці, зі свого боку, розчаровані неспроможністю Європи діяти і виступати злагоджено, розвивати свій оборонний потенціал, її повільно діючими та часто неефективними та забюрократизованими інституціями. Якщо уряди держав Європи й США будуть і надалі спілкуватися, не чуючи один одного, то НАТО не зможе бути ефективною організацією, але якщо вони докладуть спільних зусиль, то тоді НАТО матиме майбутнє як механізм досягнення спільної цілі.

МІФ 8. ЧЛЕНСТВО В НАТО ПРИЗВОДИТЬ ДО ПЕРЕТВОРЕННЯ КРАЇН НА ВІЙСЬКОВІ ТАБОРИ, ЗАПОВНЕНІ БАЗАМИ НАТО

Стаття 17 Конституції України забороняє розміщення іноземних військових баз на території країни і, відповідно, ухвалення такого рішення без урахування ставлення до нього народу України може розцінюватися лише як спроба узурпації влади.

Водночас слід зазначити, що розміщення військових гарнізонів створює нові можливості для працевлаштування населення в місцях дислокації. Це відомо ще з часів Радянського Союзу.

Зокрема, для України згода на тимчасове перебування російської бази в Криму до 2042 року надала можливість розрахуватися за борги з постачання енергоносіїв, на деякий час забезпечити державу дешевими енергоносіями, вирішити проблему належності радянської військової спадщини. Щоправда, після початку російсько-української війни на цю обставину можна дивитися під зовсім іншим кутом. Тому 7 лютого 2019 року Верховна Рада ухвалила зміни до Конституції України, якими чітко визначила стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в організації Північноатлантичного договору.

МІФ 9. УКРАЇНСЬКІ МИРОТВОРЦІ – «ГАРМАТНЕ М’ЯСО» В МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ АЛЬЯНСУ

До участі в міжнародних миротворчих операціях уже сьогодні залучаються і залучатимуться в майбутньому виключно професійні військові на добровільній основі. Майже всі країни-члени НАТО мають професійні армії, у яких немає строкової служби. Крім того, рішення про направлення українських військових контингентів до складу міжнародних миротворчих операцій ухвалюються Верховною Радою України.

МІФ 10. УКРАЇНА ЗОБОВ’ЯЗАНА БРАТИ УЧАСТЬ У ВСІХ ВІЙСЬКОВИХ ОПЕРАЦІЯХ НАТО

Кожна країна-член НАТО самостійно вирішує, чи брати їй участь у певній військовій операції НАТО. Важливо також, що всі рішення в НАТО ухвалюються консенсусом. Тобто жодне рішення в НАТО не може бути ухвалене за незгоди хоча б однієї країни-члена альянсу

Top