Панорама

Об’єднавчий собор, що відбувся у Києві, оголосив про створення в Україні незалежної православної церкви і обрав її предстоятелем 39-річного митрополита Епіфанія (Думенка).

Дата створення – 15 грудня.

Про події в цей день інформує видання ВВС.

Вже до десятої ранку площа перед Софійським собором заповнена людьми. Частина з них не приховували, що прибули до Києва у складі організованих груп за сприяння місцевої влади.

“Так, допомагали людям доїхати. Але тільки тим, хто хотів. Нікого силоміць до Києва їхати не примушували – це не наш метод”, – розповів BBC губернатор однієї з західноукраїнських областей, який ходив уздовж поліцейського кордону.

Ті, хто зібрався на площі, час від часу згадували Майдан. Приблизно та сама пора року, така сама погода, навіть біля мікрофона на сцені та сама людина – відомий актор і міністр культури Євген Нищук.

Головна інтрига перед початком собору: скільки представників Української православної церкви Московського патріархату – структурної частини Російської церкви – приїдуть на цей захід, попри заборону з боку їхньої церкви брати в цьому, як стверджували в Моспатріархії, “канонічно нікчемному зборищі”.

В УПЦ МП звинувачували українську владу в переслідуванні своїх представників з метою змусити їх прийти на собор, а Московський патріарх Кирило написав листа про це саме предстоятелям православних церков, папі Римському Франциску та генсекретарю ООН Антоніу Гутеррішу.

Представники київських церковних та політичних кіл заявляли, що в соборі можуть взяти участь до п’ятнадцяти єпископів УПЦ МП.

Зрештою на собор приїхали лише двоє ієрархів Московського патріархату з близько 80: давній прибічник автокефалії митрополит Переяславський Олександр (Драбинко) і митрополит Вінницький Симеон (Шостацький), якого називали одним з вірогідних кандидатів у предстоятелі нової церкви.

Ще один відкритий прибічник автокефалії українського православ’я, митрополит Черкаський Софроній (Дмитрук) повідомив, що не приїхав на собор через хворобу.

Ще до кінця дня в суботу, 15 грудня, в УПЦ МП повідомили, що Симеон та Олександр виключені з “канонічної Української православної церкви”.

Тим часом, за учасниками собору зачинилися двері храму святої Софії і собор почався.

Як і будь-який подібний захід, собор проходив за зачиненими дверима. З усіх заяв, що пролунали на соборі, транслювали лише звернення до його учасників Петра Порошенка.

Але на фотографіях, зроблених у Софійському соборі та оприлюднених прес-службою президента, можна було побачити склад президії цього заходу.

У ній крім президента Порошенка перебували чотири представники Константнопольського патріархату: один з найвпливовіших ієрархів, неформальний куратор українського питання, митрополит Галльський Еммануїл, екзархи патріарха – етнічні українці митрополит Даниїл та архієпископ Іларіон, а також митрополит Андріанопольський Амфілохій, який днями прибув до Києва.

У президії також сиділи представники трьох українських церков: від Московського патріархату – митрополит Симеон, від УАПЦ – її голова митрополит Макарій і від Київського патріархату – його предстоятель Філарет.

Характерно, що Філарет прийшов на собор у скуфії – головному уборі митрополита, а не куколі патріарха. Відомо, що намір Філарета і після відновлення його в канонічному сані називатися патріархом досить дратував Константинополь.

Робочою мовою собору була англійська з синхронним перекладом на українську.

В останні перед собором дні в Києві тривали напружені переговори щодо статуту майбутньої церкви та регламенту Об’єднавчого собору.

Спочатку Київський патріархат, який і так мав більшість голосів на соборі, наполягав на відкритому голосуванні. Константинополь вважав, що голосування, зокрема, за майбутнього предстоятеля церкви, має бути таємним.

Співрозмовники BBC стверджували, що позиція УПЦ КП пояснювалася загостренням конкуренції між групами впливу в цій церкві. Нібито умовою відмови голови Київського патріархату Філарета від висування в предстоятелі нової церкви було обрання на цю посаду його правої руки – митрополита Переяславського Епіфанія. Проте це не входило у плани прибічників іншого впливового ієрарха УПЦ МП – митрополита Волинського Михайла (Зінкевича).

Тим не менш, по всіх проблемних питаннях вдалося домовитися, і після затвердження статуту церкви – втім, за даними BBC, його чинна версія буде змінюватися вже на самому початку функціонування церкви, – делегати собору перейшли до обрання предстоятеля.

Виборча система на соборі була ще одним каменем спотикання між зацікавленими сторонами.

У Київському патріархаті наполягали, що собор, де народжується українська церква, має бути архієрейським – участь у ньому мають брати виключно єпископи.

Але у Константинополя була інша думка щодо цього: кожному єпископу, який прибув на собор, пропонувалося взяти із собою одного священика і одного мирянина або монаха, який представляє відповідну єпархію.

В результаті важких переговорів сторони дійшли згоди, що учасниками собору будуть не лише єпископи, проте у підсумковому голосуванні за предстоятеля церкви миряни, клірики та монахи брати участь не будуть.

За даними BBC, на етапі висування кандидатами в предстоятелі стали одразу три єпископи, які мали реальні шанси на перемогу. Це були два висуванці від Київського патріархату – митрополити Епіфаній та Михайло, а також представник Московського патріархату Симеон.

Проте на цьому етапі митрополит Михайло зняв свою кандидатуру.

До списку претендентів на Київську кафедру додали представника УАПЦ митрополита Володимира (Черпака), проте всі розуміли, що його висування було чистою формальністю, лише для того, щоб кількість претендентів досягла цифри три, якої вимагав статут.

А ось вибір між Епіфанієм і Симеоном, судячи з усього, був для делегатів собору не таким однозначним.

З одного боку, велика частина представників УПЦ КП була не готова підтримати вихідця з Московського патріархату, виходячи хоча б з багаторічного, м’яко кажучи, не мирного співіснування цих церков в Україні. З іншого – обрання предстоятелем представника УПЦ МП синодом, на якому більшість мали представники УПЦ КП, могло б стати символом релігійного примирення в Україні – сигналом, який би стимулював інших представників цієї церкви переходити до “автокефалів”.

Так чи інакше, в результаті фінального голосування митрополит Епіфаній набрав 36 голосів, а Симеон – 25.

Предстоятелю об’єднаної української церкви, митрополиту Київському і всієї України Епіфанію 39 років.

Майбутній митрополит – тоді ще Сергій Думенко – народився в Одеській області, проте зростав у Чернівецькій – в тому ж регіоні, звідки родом чинний предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій.

Навчався в Київській духовній академії, потім викладав у Рівненській духовній семінарії і працював секретарем свого земляка з Чернівецької області, митрополита Рівненського УПЦ КП Даниїла (Чокалюка). Саме його Епіфаній досі називає своїм духовним наставником.

У 2006-2007 роках він навчався на філософському факультеті Афінського університету, а після повернення до Києва почав викладання в Київській духовній академії.

Тут його церковна кар’єра стрімко пішла вгору. На початку 2008 року він став особистим секретарем глави УПЦ КП Філарета, намісником київського Видубицького чоловічого монастиря і керуючим справами Київської єпархії.

У листопаді 2009 року Епіфанія висвятили в єпископи, а в 2012 році він став архієпископом і очолив синодальне управління у справах духовної освіти УПЦ КП.

У червні 2013 року – на тлі активізації чуток про погіршення здоров’я патріарха Філарета – Епіфанія обрали намісником і місцеблюстителем глави УПЦ КП на випадок смерті або хвороби останнього. Ще однією функцією Епіфанія співрозмовники ВВС називали комунікацію з владою: тодішній президент Віктор Янукович ставився до неканонічної церкви досить прохолодно, а Філарет навіть заявляв про намір влади ліквідувати Київський патріархат.

“Десниця” Філарета є досить закритою в медійному сенсі фігурою. Як випливає з його інтерв’ю і публікацій, він вважає церкву Московського патріархату структурним підрозділом російських політичних і церковних кіл, інструментом проросійського впливу на державу, владу і суспільство в Україні.

Співрозмовники ВВС вказують, що така позиція найближчого соратника Філарета може стати серйозною перешкодою для приєднання до нової церкви нинішніх представників Московського патріархату.

Джерела ВВС називають його хорошим адміністратором, виконавцем, який однак ніколи не виступав з власним баченням стратегічного розвитку церкви.

Втім, кажуть вони, багато чого буде залежати від команди, яку підбере собі новообраний предстоятель.

За даними ВВС, посада керуючого справами, своєрідного “канцлера” церкви може дістатися вихідцю з УПЦ МП митрополиту Симеону, а на крісло глави Відділу зовнішніх церковних зв’язків церкви претендує ще один вже колишній представник цієї церкви Олександр (Драбинко).

Сильно впливати на політику української церкви, як очікується, буде архієпископ Євстратій (Зоря), який до останнього часу обіймав посаду голови інформаційного управління УПЦ КП.

Втім, одне з ключових питань майбутнього функціонування нової церкви – це роль в її структурі колишнього глави УПЦ КП Філарета.

За даними ВВС, у нього буде не прописана в статуті церкви роль “почесного патріарха”. Критики стверджують, що на найближчий період 89-річний ієрарх залишатиметься реальним главою новоствореної церкви, фактично керуючи своїм колишнім секретарем.

Попри те, що цей сценарій не можна назвати найкращим для Константинополя, ввечері в суботу Вселенський патріарх Варфоломій в ході телефонної розмови благословив митрополита Епіфанія, привітавши його з обранням на Київську кафедру, і запросив в Стамбул для вручення томосу про автокефалію – церемонія призначена на 6 січня 2019 року.

Перший публічний виступ новообраного митрополита Київського Епіфанія запам’ятався закликом до всіх вірян, священиків і єпископів, які досі цього не зробили, приєднуватися до нової церкви

Top