Панорама

Приймальня Сергія Березенка – місце, куди вже звикли звертатися по допомогу чернігівці. Медицина, оздоровлення, юридичні консультації – усіх проблемних питань і не перелічити. 76-річний чернігівець Микола Левацький теж прийшов на вул. Магістратську, 19 А. Ще й із незвичним проханням – посприяти його участі в Харківському марафоні «Визволення». Пенсії в чоловіка і його дружини доволі мізерні, спорту, а саме легкій атлетиці, пан Микола присвятив усе життя. Тренується в клубі «Атлант».

Відмовлятися від здорового способу життя і спортивних звичок стрункий і підтягнутий атлет не планує. Каже, вік цьому – не завада. У різноманітних спортивних заходах він бере участь уже 65 років. Попри те, що сам тренується в іншому клубі, досі пам’ятає і поважає легендарного чернігівського атлета й фаната бігу Геннадія Касьянова. Микола Левацький як ветеран спорту дуже хотів прославити Чернігів, узявши участь у забігу «Визволення», який стартував 19 серпня цього року й був приурочений до річниці визволення Харкова від нацистських загарбників. Старт – від місцевого стадіону «Динамо».

«Я звернувся в приймальню – мені потрібні були кошти на квиток і розміщення, — розповідає бігун. – І мені це все надали, за що я дуже вдячний. Правда, не обійшлося без курйозів, бо потяг у Харків прибув увечері. Поки я знайшов стадіон, то вже зовсім засутеніло. На 6 ранку був медогляд, лікар мав оглянути спортсмена і дати допуск, о 8.00 старт. Я подумав – поки знайду той готель… Тож, як справжній турист, улаштував собі кемпінг у парку поруч зі стадіоном. Літо, тепло, тому ночувати було комфортно».

У забігу було кілька дистанцій – на 3, 10, 21 і 42 кілометри. За словами Миколи Левацького, марафон виявився дуже популярним – для участі в ньому зареєструвалося близько 9 тисяч учасників. Не в останню чергу завдяки й досить значному призовому фонду – за перемогу в марафонській дистанції для І місця (чоловіки й жінки) організатори пропонували премії в 3000 грн. У Харкові пан Микола біг дистанцію на 10 км.

«Старт біля стадіону, потім по місту і вибігаємо на вулицю Сумську – одну з центральних вулиць міста, – згадує він. – 4 смуги, дві в один бік, дві – в інший. Асфальт дуже рівний. Той, хто біжить три кілометри, розвертається у зворотному напрямку, я біг 5 км в один бік, 5 в інший. І старт, і фініш – на стадіоні для всіх».

Номер чернігівського марафонця – 853-й. За фізичним станом пробіжка вдалася на всі 100%. Єдине, чим наш спортсмен не задоволений, – міг пробігти дистанцію з кращим часом, приблизно за 50 хвилин, та вийшло трохи довше. Одначе цей негаразд не охолодив його запал, тому наступного року він хоче спробувати знову поїхати до Харкова. А цього року чернігівець привіз додому пам’ятну медаль. Нагороду отримав як один із найстарших учасників марафону.

«За правилами пробігу, моїми суперниками мали б бути або ровесники, або люди на 5 років старші від мене, – пояснює спортсмен. – А організатори об’єднали всіх ветеранів в одну групу – 50 років і старші. Тому важкувато було змагатися з «молоддю».

У Чернігові пан Микола полюбляє тренуватися в Березовому гаї – звідси робить старт, полем рухається до лижної бази. Чернігівський марафонець передає вдячність земляку Березенку (пан Микола теж має вінницьке коріння) за те, що навів там лад і облаштував дуже хороші бігові доріжки. Тепер там усе заасфальтоване, немає багна, тренуватися можна за будь-якої погоди.

Сергій Березенко вражений: «Дякую долі за те, що дарує можливість допомагати таким людям, як пан Микола. Підтримувати їх – велика радість. Вони своїм прикладом дарують натхнення і величезний оптимізм. Уявіть – на восьмому десятку життя бігати марафонські дистанції! Хіба ж то не диво? Можу лише позаздрити стану здоров’я пана Миколи, дай Боже йому многая літа».

Має плани спортсмен і на осінь – 16 вересня стартує забіг у Львові. Про умови реєстрації та вікову категорію вже в курсі, бо його інформує онук, який знається на комп’ютерах та Інтернеті. Пан Микола каже: цього разу спробує обійтися власними силами, бо потяг іде всю ніч, ранком старт, а ввечері вже можна й додому

Top