Панорама

ДЕСНА – ГОЛОВНА РІЧКА ЧЕРНІГІВЩИНИ, ЯКА ДИВУЄ, ЗАХОПЛЮЄ І БЕРЕЖЕ СВОЇ ТАЄМНИЦІ. МИ МОЖЕМО СПРОБУВАТИ ЇХ РОЗКРИТИ, ЗДІЙСНИВШИ ПОДОРОЖ ДЕСНОЮ НА ПЛОТАХ ЧИ БАЙДАРКАХ. АЛЕ ДЛЯ ПОЧАТКУ ВАРТО ПОДИВИТИСЯ ПОКАЗОВИЙ ВИСТУП ІЗ ВЕСЛУВАННЯ НА ЧОВНАХ «ДРАКОН», ЯКИЙ ВІДБУВАТИМЕТЬСЯ 8 ВЕРЕСНЯ ВІД 10.00 ДО 12.00 ЗА ПІШОХІДНИМ МОСТОМ. ЦЕЙ ЗАХІД ПРОХОДИТЬ У РАМКАХ ДНЯ ДЕСНИ.

День Десни – це нове свято, яке цьогоріч відзначається вперше. Його мета – екологічне виховання, зміна ставлення населення до водних ресурсів, привернення уваги органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, представників бізнесу й громадськості до екологічних проблем водних об’єктів Чернігівщини й пошуку шляхів їх вирішення.

Ініціатором започаткування Дня Десни восени минулого року виступила Чернігівська обласна організація Українського товариства охорони природи: 3 жовтня 2017 року були направлені звернення до голів обласної ради та облдержадміністрації про доцільність проведення такого свята у форматі конкурсу.

Голова облорганізації Українського товариства охорони природи, кандидат біологічних наук Світлана Потоцька в листах до очільників області запропонувала пов’язати День Десни з днем народження Олександра Довженка (10 вересня) – нашого великого земляка, який виріс на Десні й оспівав її в художніх творах. Ідею було підтримано, до організації свята долучилися: Деснянське басейнове управління водних ресурсів, ГО «За відродження Десни», Державне агентство водних ресурсів України, облдержадміністрація і Чернігівська міська рада.

Після змагань веслувальників (за пішохідним мостом) у сквері ім. Богдана Хмельницького заплановане нагородження переможців конкурсів: «Десна в об’єктиві», «Кращий логотип свята», «Краща стаття екологічного спрямування», учасників інших змагань. У сквері на гостей чекатимуть аніматори, аквагрим, фотозона, флешмоб, конкурси, майстер-класи, лекторії. Свято триватиме до 16.00.

ДЕСНА ОЗНАЧАЄ «ПРАВА», ХОЧА НАСПРАВДІ ВОНА ЛІВА

А знаєте, звідки походить її назва? При погляді на географічну карту видно, що Десна прямує на південь ліворуч Дніпра, по якому до Києва в давні часи плавали іноземці з південних країн (Візантії, Греції, Македонії). Коли вони піднімалися проти течії Дніпра на північ, то наша ріка для них була праворуч. А праву руку по-старослов’янському називали десницею. Так і закріпилася назва – Десна, тобто права. Хоча насправді вона ліва. А от як називали цю ріку наші давніші предки – то велика загадка…

Береги Десни – наче Чумацький шлях. Ріка ріднить великі й малі міста і села, на її берегах розташовано понад 7 тисяч населених пунктів. Серед них Чернігів, Сосниця, Мізин, Новгород-Сіверський, Трубчевськ, Овстуг і смоленське село Ярославль, де вона бере початок. Тут вузьким струмком із боліт витікає Десна, щоб стати красунею. А хто тільки не бував на її берегах, не пив її чисту воду: князь Ігор Святославович і віщий Боян, шведський король Карл XII, український гетьман Іван Мазепа.Її води споглядали Тарас Шевченко, Михайло Глінка, Леонід Глібов, Михайло Коцюбинський та Олександр Довженко.

На 1380 км Десна простягається від витоків до гирла. Басейн Десни тільки в межах України становить близько 89 тис. км2 . Він охоплює території 8 областей: Смоленської, Калузької, Брянської, Орловської, Курської, Сумської, Чернігівської, Київської.

Десна гарна влітку і взимку: піщані пляжі, заплавні луки, озера-стариці. Її м’яка вода не тільки приємна для пиття і купання, але й цілюща. Не випадково її використовує як питну й частина жителів нашої столиці – Києва. Тисячі туристів пливуть по Десні, поспішають до її берегів, щоб зупинитися, помилуватися красою, зварити юшку. Адже в Десні живе понад 30 видів риб. Серед них стерлядь, лин, густера, чехонь, вугор, судак, сом.

На високих деснянських пагорбах розташувався легендарний Новгород-Сіверський, місто князя Ігоря Святославовича, звідки він із дружиною виступив у військовий похід, описаний у «Слові о полку Ігоревім»; місто, у якому вражає Спасо-Преображенський монастир із таємничими печерами та першою на Лівобережній Україні книжковою друкарнею. Далі на Десні чергова зупинка, де споконвіку селилися люди. Мізин – всесвітньовідома палеолітична стоянка первісної людини. 110 років тому її було випадково відкрито. При будівництві в селянському дворі зсунувся ґрунт, і з-під землі з’явилися дивовижні велетенські кістки – кістки мамонтів. Вивчення округи Мізина дало змогу відкрити у верхньому Подесенні більше 30 археологічних об’єктів різних часів. Крім того, в Мізині, у свого діда Іваницького провів дитячі роки Микола Кибальчич – той революціонер-царевбивця, який перед стратою на стіні Петропавлівської фортеці накреслив проект реактивного літального апарата.

МУЗЕЙ ПРИРОДИ ТА ІСТОРІЇ

У Мізині діє народний археологічний науково-дослідний музей, що є найбільшим сільським музеєм в Україні та Європі. На Десні є ще одне диво – це пором, вічний трудівник, який замінює для місцевих жителів мости. Паромів на Десні понад 20, а мостів у межах Чернігівської області менше 10. Наша уявна подорож триває, і зараз ми повертаємося з давніх часів до сьогодення, а вірніше – до сучасного села Деснянське, яке міститься поруч із Мізином і має не менш цікаву історію. Село Псарівка відоме за документами Рихлівського монастиря з 1679 р. Тут пани Забіли мали псарню, але жили вони в Псарівці пізніше – у ХІХ–ХХ ст. А історик Д.Г. Гумілевський стверджує, що с. Псарівка виникло значно раніше – сюди приїжджали на полювання ще князівські псарі. Коли Псарівка стала власністю Степана Забіли, пан збудував у селі розкішний маєток над поромом і облаштував у садибі кріпосний театр. Камін у цьому театрі був викладений кахлями, завезеними з різних країн, про що свідчать печатки на них.

Сама Десна – це справжній музей природи та історії. Немов декорації до казкової вистави, перед очима простягаються безмежні луки, височіють «міні-Карпати», милуються небом заплавні озерця. Немов нагадування про минуле, із-за дерев виринають історичні пам’ятки, гармонійно поєднуючись із творіннями природи, у селах Радичів і Вишеньки. Широкі заплавні деснянські луки. Пора сіножаті тут є ритуалом, це збирання скарбу, даного річкою ще з весни, під час повені.

Тут є де розігнатися – на більшій частині своєї течії Десна має широку заплаву й долину, а ширина її русла становить близько 100 м. Далі води Десни невтомно линуть через високі кручі, ліси, неозорі луки, тернисті болота й озера-стариці. У басейні Десни – майже 300 заплавних озер загальною площею понад 10 тис. га. Вони відіграють значну роль у збереженні різноманіття рослин, водоплавних птахів, тварин. Слід зазначити, що характерними рисами долини Десни є наявність натуральних ландшафтів — місць знаходження популяцій окремих рідкісних рослин і тварин, у тому числі – із Червоної книги України, рослинних угруповань із Зеленої книги України. Маємо надію, що Десна є і буде залишатися однією з найчистіших річок Європи.

Юрій Карпенко, завідувач кафедри екології та охорони природи Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка Світлана Потоцька, голова Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони природи

Top