Панорама

У СВІТІ НАЛІЧУЮТЬ БЛИЗЬКО 50 ТИСЯЧ ПРОФЕСІЙ: ДЕЯКІ ІСНУЮТЬ ВІКАМИ І ПЕРЕДАЮТЬСЯ З ПОКОЛІННЯ В ПОКОЛІННЯ, А ДЕЯКІ ВИНИКЛИ ЗОВСІМ НЕДАВНО, АЛЕ ВЖЕ СТАЛИ НАЙЗАТРЕБУВАНІШИМИ НА РИНКУ ПРАЦІ. ВИБІР ПРОФЕСІЇ АКТУАЛЬНИЙ ДЛЯ ЛЮДИНИ В БУДЬ-ЯКО- МУ ВІЦІ, АДЖЕ ЗНАЙТИ СВОЄ ПОКЛИКАННЯ МОЖНА І НА ПЕНСІЇ. ОДНАК НАЙЧАСТІШЕ ЦЕ ПИТАННЯ ПОСТАЄ ПЕРЕД ПІДЛІТКАМИ, ЯКІ ТІЛЬКИ ОБИРАЮТЬ МАЙБУТНІЙ ШЛЯХ.

П р а в и л ь н о обрати професію, що буде до душі й приноситиме користь, – справа не з простих. На Чернігівщині цю тему порушив директор Центру г у м а н і с т и ч н и х технологій «Ахалар» Юрій Трофименко, який минулого року вперше організував літній табір для підлітків із вибору професії та самореалізації «Змістовне літо».

«Ахалару» майже 25 років, із молоддю ми працюємо вже давно, однак напрямок профорієнтації з’явився зовсім недавно, – розповідає Юрій. – Минулого літа вперше відкрили літній табір для підлітків. Діти збиралися на свіжому повітрі, в нашому будинку в Трисвятській Слободі, що під Черніговом.

Звідки взялася зацікавленість цією проблемою? Ми переймаємо провідний європейський досвід, співпрацюємо з університетами Німеччини та Данії. Нині все більшої популярності набуває «long life leaning» – навчання протягом усього життя.

Раніше було так: закінчив школу, потім технікум чи виш – і все, більше навчатися не потрібно, іди працювати. Однак сучасний світ настільки мінливий, що людина повинна постійно вдосконалювати свої набуті знання і отримувати нові.

Буквально за 5 років здобута професія може стати вже неконкурентною. Із власного досвіду можу сказати, що вибір професії – один із найважчих виборів у житті кожної людини.

По суті, це перший вибір, який людина робить самостійно і свідомо, адже до цього батьки обирали, у який садочок і школу ходитиме дитина, а от із вишем уже інша справа.

Часто буває, що батьки нав’язують свій вибір професії дітям. Вони діють за застарілою схемою: «Я лікар/інженер/учитель, отже, і моя дитина має здобути таку ж професію».

Однак ця схема не діє! Не можна нав’язувати свою думку і бачення майбутнього. Я, наприклад, мав піти шляхом батька-інженера, два роки готувався до вступу в Чернігівський політех. Однак в останню мить передумав і обрав професію художника. Навіть не уявляю, як би склалося моє життя, якби свого часу я зробив інший вибір».

– Із якого віку слід зайнятися вибором професії? – Як правило, це 14–16 років. Бувало, що до нас зверталися батьки 12-річних дітей із проханням допомогти визначитися з майбутньою професією, але це дуже рано.

Хоча все індивідуально – деякі діти в 12–13 років замислюються про своє майбутнє і вибір професії, а хтось і в 16 років пасивний у цьому питанні.

– Чи були у Вашій практиці приклади успішної та неуспішної профорієнтації? – Дуже часто буває так, що батьки хочуть одного, а діти – зовсім іншого. Минулого року до нас прийшла дівчина. Вона побувала лише на одному занятті, де ми розповідали про ікегай – це японське поняття, що означає відчуття власного призначення в житті. Після заняття дівчина сказала, що батьки бачать її в майбутньому лікарем, дуже багато сил і коштів вкладають у підготовку до вступу в медичний виш. Побувавши лише на одному занятті, вона зрозуміла, що її покликання взагалі не пов’язане з медициною. Після цього батьки не пустили її на решту занять, але я вважаю, що це успіх. Адже дитина чітко зрозуміла, що для неї краще і що принесе щастя, хоча це й стало розчаруванням для батьків.

Саме тому наша система профорієнтації включає не лише роботу з підлітками, а й обов’язкову консультацію психолога з батьками.

– Як сучасні батьки ставляться до вибору майбутнього своїх дітей? – Старшому поколінню часто доводиться пояснювати, здавалося б, прості речі – як знайти контакт зі своєю дитиною і чути її.

Наприклад, телефонує мені мама двох дочок із проханням допомогти їм обрати професію. Мовляв, дівчата не знають, чого хочуть. А після цього видає таку інформацію: «Одна хоче бути художником і їхати вступати в Харків, а інша взагалі в якийсь виш у Івано-Франківську. Але ж це повна нісенітниця! Ви повинні їх переконати обрати інші професії».

Довелося пояснювати цій жінці, що ми не ламаємо дітей і не нав’язуємо їм своєї думки. Вони самі мають визначитися з професією, а наше завдання – допомогти їм у цьому.

Цього року планується провести два літні табори для підлітків: у Києві і Трисвятській Слободі. В один літній табір набирають групу, що складається з не більш ніж 16 дітей. Програма платна, однак її вартість розрахована по-мінімуму, щоб покрити всі витрати.

Заняття з тренерами проходять 5 днів із перервами на обід і перекуси (входять у вартість). У таборі діти не слухають монотонні лекції, а постійно взаємодіють між собою, розкривають власний потенціал, співають, танцюють, дізнаються нове в ігровій формі.

За 5 днів дитина має прислухатися до себе й відчути, чого саме вона хоче.

«За 5 днів ми налаштовуємо фокус уваги дитини, вона зосереджується на собі, на своєму внутрішньому світі, – продовжує розповідь Юрій Трофименко. – Щасливою людина буде, лише займаючись тим, що їй подобається. Після того, як дитина визначилася і зрозуміла, чим саме вона хоче займатися в майбутньому, ми починаємо працювати над другим блоком – це ідея якогось стартапу. Тобто над тим, як свої вміння застосувати на практиці. Ми навчаємо розвивати лідерські навички, комунікативні, як у будь-якій ситуації почуватися впевнено – тобто все те, що знадобиться в абсолютно всіх сферах життя. Після тогорічного табору ми питали дітей, що найважливіше вони отримали після проходження курсу. Цікаво, що 70% із них відповіли – «нових друзів». Для підлітків це надзвичайно важливо, адже сучасні реалії такі, що діти просто відвикли спілкуватися між собою. Увесь вільний час підлітки часто проводять за комп’ютерами. А в нас вони відкривають для себе таку чудову річ, як спілкування, адже вміти говорити ще не означає вміти спілкуватися. – Чи можна виділити професії, які найчастіше обирають сучасні підлітки? І які професії називають професіями майбутнього? – Якихось загальних тенденцій немає, батьки дуже часто хочуть, щоб їхні діти вивчилися на юристів, економістів. Однак нині найзатребуванішими на ринку праці є професії робототехніка і мехатроніка (галузь науки і техніки, що поєднує механіку з електронними, електротехнічними та комп’ютерними компонентами). Ну, і, звісно ж, популярним фахом залишається програмування. Також найближчі 10–15 років в Україні буде попит на роботу в сферах євроінтеграції, глобалізації, міжнародної економіки. Ще одна професія майбутнього – психотерапевт. Наша країна ще тільки приходить до розуміння специфіки цієї професії і проблем душевного здоров’я, а в Європі та багатьох розвинених країнах світу такі фахівці є незамінними і дуже затребуваними

Top